Купити насіння Бенінкази можна на нашому сайті pomidorki.com.ua. Ми пропонуємо декілька рідкісних сортів. На Україні Бенінказу майже ніде не купиш, ми мабуть єдині виробники насіння цієї цікавої культури. А якщо ви ще не чули про цю дуже цікаву рослину, то почитайте дану статтю.
Людина завжди прагне до чогось нового. Поряд з улюбленцями і звичайними вже томатами, перцем, баклажанами, квітами та іншими культурами щороку на наших грядках з’являються «екзоти». Наразі хочу розказати про цікаву гарбузову культуру бенінказа, яку, попри її заморське походження, нам удалося « приручити».
Бенінказу часто називають восковим або білим гарбузом. У нас він маловідомій, а поширений у Китаї, Японії, Індії, Ірані, Афганістані, країнах Африки, Полінезії і на Середземноморському узбережжі. У Китаї він більш відомий як гарбуз – подушка, за подібність плодів із традиційним китайським підголів’ям. Там же, у Піднебесній, його величають «зимовим гарбузом» через білосніжну м’якоть. Батьківщина цієї рослини – тропічна Азія. Трапляється вона там навіть на висоті 1200 м над рівнем моря.
Бенінказа – швидкоросла однолітня сланка рослина з ниркоподібно-округлим листям, яке нагадує огіркове. Квітки великі,жовті, діаметром до 8 см, з 5-пелюятковим пласким віночком. Молоді плоди опущені, згодом опущення зникає і з’являється восковий наліт. Незабаром його стає так багато, що він легко зніметься з гарбуза ложкою. Віск на батьківщині бенінкази використовується з технічною метою, у медицині і для виготовлення свічок. Завдяки такому захисту шкірочка в гарбуза не твердіє, плоди добре зберігаються впродовж року, а за деякими джерелами, навіть до трьох років.
Шість років тому мені вдалось роздобути насіння цієї культури. Агротехніки вирощування, звичайно ж, я не знав. Спочатку експериментував. З висіяного у стаканчики насіння зійшла лише половина, і навіть при ретельному догляді розсада розвивалася дуже погано, зразу було видно, що їй чогось не вистачає. Пересадженні у відкритий грунт сіянці довго «сиділи» на місці, почали хворіти й у підсумку практично всі загинули. З двох кущів, що залишилися, врожай зібрати не вдалося, плоди не встигли визріти. Аналізував, що ж я зробив не так, адже в літературі написано: культура прекрасно прижилася в Україні.
Наступного року вирішив посадити бенінказу знову, але цього разу прямо у відкритий грунт, що і зробив 28 квітня. Треба сказати, що в цей день я зазвичай висаджую всі гарбузові культури. На мій подив, бенінказа зійшла раніше своїх »родичів», почала досить швидко рости, цвісти, і плоди встигли добре визріти. Виявилося все дуже просто: вона любить простір. У стаканчиках і на підвіконні їй було тісно, а пересаджування стало великим стресом.
Агротехніка бенінкази нічим не відрізняться від агротехніки звичайного гарбуза. Без усяких побоювань ви можете вирощувати бенінказу поряд з іншими видами – вона з ними не перезапилюється. Аби одержати плоди, достатньо посадити насіння у відкритий грунт наприкінці квітня. Її вегетаційний період становить 90 днів. Одна рослина займає приблизно 1,5м2. Для бенінкази підходить гарно удобрений зволожений грунт, але водночас вона може з легкістю витримувати посуху, тому що має потужну кореневу систему. Краще росте на осонні. У минулому році ми пробували вирощувати восковий гарбуз між кукурудзою, додаючи до них ще і квасолю. Кукурудза була опорою для квасолі, яка «захищала» сусідку від шкідників, а гарбуз – від бур’янів. Як з’ясували, сусідство гарбуза і кукурудзи додало врожайності обом культурам.
Саджаємо ми восковий гарбуз по 3-4 насінини в ямку, за схемою 120*80 см. Сходи зазвичай з’являються через 7-10 днів. У ямці залишаємо два росточки. Догляд за рослинами полягає в розпушуванні грунту в міжряддях і в рядках з одночасним видаленням бур’янів, у нечастих, але рясних поливах. Шкідників та хвороб поки що не спостерігали. Правильний і рясний полив гарбуза сприяє появі додаткових корінців, які посилюють живлення рослин. Полоття провидимо доти, доки огудина досягне більше одного метра у довжину і почне сплітатися. У жовтні зрілі плоди акуратно зриваємо і переносимо в тепле приміщення.
Плоди в бенінкази великі, довгасті або кулясті. Вони можуть сягати до 0,6 м у довжину і важити віл 1 до 30 кг. Забарвлення плодів блакитнувато-сіре, або зелене. М’якоть у зрілих плодів біла, пружна, соковита, солодкувата і дуже поживна, оскільки містить багато пектинових речовин.
Недоспілі плоди вживають в їжу, як кабачки, їх смажать, тушкують з іншими овочами, маринують. Спілі – використовують у кондитерській промисловості. Мама з нарізаної кубиками бенінкази готує супи і робить чудові цукати. До речі, на Тайвані ласощі з бенінкази дуже популярні. Маленькі молоді гарбузи фаршируємо м’ясом або рибою. Гарна консервована бенінказа в поєднанні з огірками, томатами, перцем. Особливою популярністю в нашій родині користується бенінказа, запечена з овочами. Беремо її молодий плід вагою до 500 г, 1 баклажан, 1 помідор, 4-5 печериць, 50 г рису, 50 г броколі, 50 г моркви, 50 г цвітної капусти, 40 мл соняшникової олії, 20 г вершкового масла, борошно, спеції. Бенінказу потрібно нарізати смужками, посолити, обкачати в борошні й обсмажити на сковороді. Баклажан нарізати, посолити, злити сік, обсушити, обсмажити на грилі 3-4 хвилини. Нарізані помідори і перець злегка обсмажити. Гриби нарізати пластинками, обсмажити, посипати спеціями. Викласти обсмажені овочі шарами в жаростійку форму, поставити в духовку на 5 хвилин. Інші овочі проварити. Подавати бенінказу з рисом і овочами.
В Японії молоде листя і квіткові бруньки цього гарбуза також вживаються в їжу. Олія, одержана з насіння, використовується в кулінарії, а також застосовується в медицині.
Традиційна китайська медицина вважає, що бенінказа має зволожуючу, протизапальну дію, зменшує апетит, виводить крохмаль з організму, запобігає відкладенню його у вигляді жиру. Бенінказа має жарознижуючу дію. Її вживання в літній період зменшує спрагу. Вона також застосовується як сечогінний засіб, може вживатися при хронічних нефритах, набряках, у тому числі набряках при вагітності. М’якоть плоду діє як болезаспокійливий засіб при прийомі всередину і зовньо. Сік із плодів застосовується для лікування деяких дерматологічних захворювань і лихоманки. Насіння використовують як заспокійливий і тонізуючий засіб.
У Китаї насіння бенінкази взагалі у великій пошані – вважається, що воно гарантує довголіття. А підсмажене насіння китайці вживають як ласощі. Учені так само вважають, що бенінказа нормалізує обмін речовин і рекомендується для дієтичного харчування при захворюваннях нирок, цукровому діабеті, гіпертонії, ішемічній хворобі серця.
М’яку і соковиту м’якоть бенінкази дуже полюбляють кури і качки. До смаку восковий гарбуз і свиням. Навіть примхливі поросята, які перебирають харчами, із задоволенням поїдають смачні плоди.
Вирощуємо ми кілька сортів бенінкази. Особливо сподобався сорт Пекінська дуже рання – він один із найкращих у Китаї. Плід у нього циліндричний, вагою 3-5 кг. Шкірочка зелена, м’якоть товста. До 10 плодів на рослині дає Тайська маленька. Плоди цього сорту важать 1-2 кг, продовгуваті. Непоганій врожай дає і сорт Тайська кругла. Її плоді круглі, вагою до 2 кг. Чорношкіра тон гуа потішила плодами вагою понад 10 кг. Вони округлої видовженої форми, шкірка чорнильно-зелена. М’якоть цього сорті найсолодша. Гарною транспортабельністю відзначається сорт Тайські великі дині. Її плоди дійсно нагадують диню, світло-зелені, довгі та невеличкі.
Гадаю, городників бенінказа дуже зацікавить своєю здатністю до надзвичайно тривалого зберігання. Ми, приміром її плоди зберігаємо взимку на підлозі в кімнаті. Так вона може лежати до нового врожаю і довше. У моїй колекції овочевих культур бенінказа зайняла гідне місце і, сподіваюся, сподобається тим, хто захоче виростити її на своїй ділянці.
Якщо вас зацікавило насіння бенінкази, пропонуємо вам купити його прямо зараз на нашому сайті Помідорки.
Руслан Духов
с.Мишурин Ріг